Надприбутки птахівникі – нищать довкілля

Як краще вирощувати бройлерів: у клітках, чи на підлозі? Це питання не дає спокою птахівникам.

Дискусії спеціалістів птахівництва щодо переваг чи недоліків технологій відгодівлі бройлерів час від часу виплескуються в засобах масової інформації. Птахівники ледве не з піною на губах доводять один одному правильність обраної ними технології…

Звичайно, спеціалістам видніше, яку технологію обирати. Та щодо їхніх дискусій, - потрібно сказати наступне.

У своїх полярних аргументах вони «чомусь» забувають про відходи виробництва, точніше - яким чином утилізувати пташиний послід.

А у що перетворюється «забудькуватість» птахівників? Поборники клітки чи підлоги просто вивозять послід за огорожу підприємства у найближчі чагарники… Бо ж так «дешевше» рахувати надприбутки «швидкої» курятини…

Та звалений у бурти, перегниваючи у таких, м’яко кажучи, «польових умовах», - «девятий вал» пташиного посліду тільки збільшує екологічну небезпеку для навколишнього середовища.

Бо що маємо від стихійних звалищ? Рілля стає непридатною для господарювання; довкола буртів утворюються мертві озера; у величезній кількості розмножуються мухи, миші, стоїть нестерпний сморід. І все це – поряд людського житла. Бо ж птахофабрики та птахоферми частіше будують безпосередньо у населеному пункті.

Сам же свіжий пташиний послід, як такий, - несе в собі величезну загрозу не тільки здоров’ю природи, а й здоров’ю людей.

За даними Всесвітньої організації охорони здоров’я, у відходах птахоферм можуть перебувати до 100 видів носіїв інфекційних та інвазійних хвороб.

У посліді може жити мікрофлора: протей, кишкова паличка (F43), сальмонела.

Пташиний послід, як відмінне середовище для життя та розмноження мікрофлори, також може містити в собі підвищену кількість важких металів, пестициди, залишки медикаментозних препаратів, радіоактивні речовини. Вже не кажучи про насіння бур’янів, які густими хащами множаться на стихійних звалищах.

Вченими підраховано: в 1-му грамі посліду може знаходитися до 1 млрд. різних бактерій; в 1-му міліграмі може перебувати до 103 мікробних кліток – носіїв різних інфекцій. Заразом, патогенна мікрофлора посліду довгий час зберігає свою життєдіяльність. Наприклад, збудник сальмонельозу* живе в посліді до 12-ти місяців; збудник туберкульозу – 18.

Тим часом за останні роки виробництво куриних яєць та м’яса бройлерів тільки збільшується. Держкомстат щороку фіксує поголів’я курей в межах 200 млн. голів! А кожна курка чи бройлер, в залежності від віку та маси тіла, щодня «виробляє» 100-200 грамів посліду.

Паралельно в Україні швидкими темпами нарощується і виробництво в інших птахівничих напрямках. Те ж розведення перепелів давно вийшло за рамки дрібних господарств. Набирає популярності розведення водо-плаваючої птиці. Особливо це помітно по розведенню гусей на пух-перо та для отримання печінки. Ця продукція має підвищений попит у Європі.

Тож «дев’ятий вал» пташиного посліду на стихійних звалищах скоро може просто затопити десятки квадратних кілометрів довкола птахофабрик і птахоферм, перетворивши родючі землі у небезпечне середовище. Адже, як підраховано, тільки середня за потужністю птахофабрика (400 тисяч курей-несучок або 6 млн. бройлерів) за рік «виробляє» 40 тис. тонн пташиного посліду та до 400 тис. куб. м. стокової води з підвищеною концентрацією органічних компонентів, які є прекрасним середовищем для розмноження патогенної флори.

А звідки та вода береться? З того ж посліду. Щодо цього варто подивитися хоча б і на технологію утримання птиці на підлозі.

А тут, насамперед, варто згадати: загальна кількість маси посліду з підстилкою в умовах утримання птиці на підлозі, - залежить від часу її перебування між періодами очищення приміщення від відходів. Наприклад, протягом циклу вирощування 1000 голів бройлерів можна отримати до 5 тонн свіжого посліду з підстилкою.

Вологість посліду також залежить від віку птиці. Це обумовлено тим, що в початковий період вирощування молодняка, у пташниках підтримують температуру 28-32°С. Через це послід швидше втрачає вологу. Що, до речі, сприяє його переробці в органічне добриво (про технологію переробки – читайте нижче).

Щодо вологи, так на практиці буває частіше протилежне. При недотриманні технологічних операцій, - послід злежується. І тоді його треба зволожувати водою, щоб не забивалися шкребки та не перевантажувалися робочі енергоагрегати транспортерів: двигуни, насоси. До того ж додавання води збільшує витрати на транспортування посліду.

Бачачи таке, хто ж захоче витрачати енергоресурси на переробку болота? Тож маємо, що маємо…

А маючи «на руках» вищеперераховані факти, можна тільки розпачливо хвататися за голову!

Та вихід з такого катастрофічного становища є: переробляти патогенний пташиний послід у відмінне концентроване органічне добриво з досить помірними фінансовими затратами; не застосовуючи дорогі сушильні агрегати. Суть переробки полягає у використанні можливостей препарату Оксизин (дивися довідку).

Технологія використання Оксизину (на дивовиж!) проста.

Починається вона з формування бурту посліду з підстилкою. Пташиний послід на підстилці складується на майданчику попереднього зберігання та ферментації поточним методом. Суть роботи полягає у наступному:

1. На майданчику формують шар товщиною 20-30 см. В процесі накладання шару, в послід з підстилкою додають порошкове гашене вапно (1% від кількості маси) і порошковий гіпс (1% від кількості маси).

2. Сформований шар поливають водним розчином Оксизину з розрахунку 30-50 мл препарату на тонну маси посліду. Кількість води визначають з урахуванням того, щоб сировина мала вологість в межах 45-55 відсотків.

3. Після доведення шару посліду з підстилкою до необхідної відсоткової вологості, його перемішують дисковою бороною типу «ромашка».

4. Поряд, на іншому майданчику, формують такий же шар посліду з підстилкою і поступово додають до «першого» шару для перемішування, використовуючи трактор-навантажувач.

5. Після ретельного перемішування, сировину (тим же навантажувачем) складають в бурти висотою до двох метрів. Довжина і ширину бурту може бути довільною.

6. Сформований бурт накривають поліетиленовою плівкою. Заради зменшення випаровування вологи та захисту від опадів.

Все. Оксизин – запрацював!

В середині бурту піднімається температура сировини в межах до 70°С; зникає характерний запах посліду; гинуть хвороботворні бактерії; пропадає схожість насіння бур’янів; рідина просочується до основи бурту, як «зайвий» компонент майбутнього концентрованого добрива.

На початку, як тільки бурт сформований, він має зеленкуватий колір та сильний запах аміаку вкупі з природним запахом посліду. Відчутне зниження різкості запахів спостерігається вже через 12-18 годин.

До кінця дозрівання бурту, кількість аміачного азоту різко зменшується. Якщо у свіжому посліді його є до 22 відсотків, то на виході готового добрива цей показник становить лише 0,018 відсотка.

Через 7-10 днів бурт буде являти собою пористо-розсипну масу від коричневого до темно-коричневого або й чорного кольору; без запахів аміаку та інших неприємних запахів (послід, процес гниття і т.п.). У цьому разі колір бурту засвідчує: процес утворення гумусу протікає належним чином.

Після повного дозрівання бурту, його розрівнюють шаром товщиною 10 см; просушують до вмісту вологості в межах 12-14 відсотків. Далі готове концентроване органічне добриво можна тарувати у мішки для зберігання або транспортувати до покупця.

До слова про реалізацію такого добрива. Підраховано, що на переробку 1 тонни свіжого посліду потрібно затратити 100 гривень. Ціна концентрованого органічного добрива на основі препарату, описаного в довідці, в Європі складає 180 євро за 1 тонну. Тож птахівникам час рахувати гроші, а не знищувати довкілля.

Довідка.

* Сальмонельоз — інфекційне захворювання тварин, птиці та людини. Хвороба характеризується ураженням шлунково-кишкового тракту і септицемією, а при гострому та хронічному перебігу — пневмонією та артритами.